Главная Менеджмент Конспекты лекций Управління людськими ресурсами - Красношапка В.В.

Управління людськими ресурсами - Красношапка В.В.

ТЕМА 5: ФОРМИ ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ

5.1 Сутність заробітної плати

Заробітна плата – це винагорода, обчислена як правило, у грошовому еквіваленті, яку власник, або уповноважений ним орган, виплачує працівникові за виконану роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконання роботи, професійних і ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, і максимальний розмір заробітної плати не обмежується. Питання регулювання оплати праці та прав працівників на оплату праці визначається Кодексом законів про працю (КЗпП), законом про оплату праці та іншими нормативно-правовими актами.

Виділяють три основні моделі заробітної плати:

1. Ринкову – на основі договору між організацією і працівником,

2. Колективну – на основі договору між адміністрацією підприємства і профспілкою працівників, або іншим органом, що представляє їх інтереси.

3. Державну – на основі визначення рівня мінімальної заробітної плати і параметрів, що її регулюють.

Мінімальна заробітна плата – це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту працю, нижче якої не може проводитися оплата за виконану роботу. До мінімальної заробітної плати не включають доплати, надбавки та компенсаційні виплати.

Традиційний алгоритм визначення заробітної плата складається з наступних етапів:

• створення моделі робочого місця;
• класифікація робочих місць в організації;
• аналіз ринку праці;
• визначення ціни робочого місця в організації;
• встановлення заробітної плати.

Заробітна плата в системі УЛР відіграє дві функції:

1. Функція управління поведінкою персоналу, що може бути представлена у вигляді наступної формули:

(5.1)

де V- поведінка працівника;

М – мотивація, тобто прагнення до певної поведінки, яка забезпечує бажану винагороду;

F – здібності працівника.

Для того, щоб заробітна плата виконувала мотиваційну функцію необхідно дотримуватися наступних умов:

1. Заробітна плата викликає зацікавленість працівника у її отриманні.

2. Заробітна плата пов'язана з результатами роботи, і цей зв'язок прозорий.

3. Працівник в процесі роботи не відчуває негативних факторів впливу, що заважають йому виконувати роботу,

4. Заробітна плата суттєво збільшує дохід працівника.

5. Заробітна плата виплачується вчасно.

2. Витратна функція, тобто працівник отримує лише частку коштів, яку роботодавець виплачує на утримання працівника. Інша частка коштів йде на сплату податків та інших страхових внесків, які можуть складати від 30 до 40% від заробітку працівника.

На початку 70-х років XX століття у всіх індустріально розвинених країнах затвердилась модель індивідуальної заробітної плати, яка складається з чотирьох компонентів (рис.5.1):