Главная Менеджмент Інформаційно-комунікаційний менеджмент у глобальному суспільстві - Бебик В.M.

Інформаційно-комунікаційний менеджмент у глобальному суспільстві - Бебик В.M.

ФУНКЦІОНАЛЬНИЙ ІМІДЖ

До нього належать дзеркальний, поточний, бажаний, негативний, множинний іміджі.

1. Дзеркаль нийімідж ("світ мій, дзеркальце, скажи...") відповідає власному уявленню політика або організації про самих себе. Зрозуміло, він здебільшого є позитивним і не враховує думок інших.

2 Поточний імідж (реальний на певний момент) складається на основі сприйняття суб'єкта політики зовнішнім середовищем, виборцями, колегами, мас-медіа.

3. Бажаний імідж є ідеалом, до якого прагне наблизитися суб'єкт політики (лідер, партія чи політичний блок).

4 Негативний імідж є варіантом свідомого створюваного опонентами своєрідного "антиіміджу" визначеному суб'єкту політики.

5. Множинний імідж створюється під час об'єднання вже відомих політиків або політичних партій чи суспільних організацій у передвиборний блок чи в об'єднану політичну організацію.

КОНТЕКСТНИЙ ІМІДЖ

Цей підхід передбачає сприяння впровадженню або функціонуванню іміджу в контексті його використання в певній сфері, орієнтується на певні верстви населення, рівні суспільної свідомості та ін.

Наприклад, політик може мати один імідж серед виборців і зовсім інший — серед колег-депутатів, може користуватися популярністю серед товаришів по партії й мати негативний імідж у середовищі державних чиновників тощо.

ЗІСТАВЛЮВАЛЬНИЙ (ПОРІВНЯЛЬНИЙ) ІМІДЖ

Такий підхід до формування іміджу полягає в порівнянні тих чи інших іміджевих характеристик. Таке зіставлення може проводитися на рівні параметрів іміджу ідеального й реального політичних діячів, двох або більше лідерів, політичних партій тощо.

Зрозуміло, що кожен політик чи політична організація прагне переконати громадян у тому, що він (чи вона) має якнайбільше позитивних рис, але водночас потрібно пам'ятати, що для всіх абсолютно добрим не будеш. Не варто перебільшувати й роль іміджу, який політичний лідер та його команда намагаються втлумачити в суспільну свідомість. Треба пам'ятати, що в разі невідповідності рис характеру та особистих якостей реального політика тим, що сформовані через засоби масової інформації, під час безпосереднього контакту пересічних громадян з цим політиком ці розбіжності можуть завдати стільки шкоди, що нейтралізувати її буде надзвичайно важко.

Отже, до цих питань бажано ставитися обережно, користуючись старим як світ гаслом ескулапів: не завдай шкоди іншому.

А взагалі, якщо ведеш погану політику, навряд чи РИ зможе компенсувати неефективне політичне управління.

Ознайомлення з варіантами режисури передвиборних матеріалів, безумовно, розширить арсенал засобів політичної реклами, до яких зараховують такі типи: "свідчення", "калейдоскоп контрастів", "позитивні емоції", "досвід" і традиційно поширений "репортаж".

"Свідчення". На підтримку кандидата висловлюється популярна людина, яку поважають і шанують виборці. По суті цей варіант режисури реалізується на основі застосування принципу декларування причетності до певної людини, партії, громадської організації тощо.

Наприклад, у виборчій кампанії 1988 р. Дж. Буш використав відеокліп про зустріч кандидата (тоді віце-президента США) з керівником СРСР М. Горбачовим. Цей відеоряд супроводжувався закадровими словами Р. Рейгана, який запевняв американців у тому, що він особисто довірив би Дж. Бушу управління країною. Ефективний психологічний трюк полягав у поєднанні великої на той час популярності М. Горбачова і Р. Рейгана. Як свідчили фахівці, цей відеокліп створював враження, що голосом Р. Рейгана говорить М. Горбачов, у певному розумінні тоді шанована американською суспільною свідомістю людина.

Проте тут треба враховувати і майбутні наслідки використання цього методу. Скажімо, під час проведення виборів мера Києва, коли змагалися діючий міський голова О. Омельченко і бізнесмен Г. Суркіс, перший президент України Л Кравчук необачно дав згоду бути довіреною особою свого однопартійця Г. Суркіса. А оскільки боротьба проти чинного мера велася методами "чорного РИ", це суттєво зашкодило іміджу Л. Кравчука. Ображений на недостойну гру СДПУ(о) О. Омельченко кілька років йому навіть і руки не подавав при зустрічі.

Хоча, треба віддати йому належне, 2003 р. він все-таки зателефонував Л. Кравчуку і поздоровив його з днем народження. Я був тоді присутній у кабінеті першого легітимно обраного президента України в той час і можу засвідчити, що Л. Кравчук був цим дуже зворушений.

"Калейдоскоп контрастів". Такий відео- або радіокліп створюється з метою формування негативного контрасту конкурентові й полягає в доборі висловлювань (бажано протилежних) у різні часи і в різних обставинах з одного й того самого питання. Демонстрація таких частин кліпу (10-15 секунд кожна) створює певному кандидатові імідж людини, яка не має власних поглядів, діє кон'юнктурно, сама собі суперечить, а відтак не викликає довіри у виборців.

"Позитивні емоції". Такий відео- або аудіоматеріал, як правило, будується на поєднанні приємної, спокійної музики й сприятливого тла — лона природи, родинного кола тощо.

"Досвід" . Цей тип рекламної продукції розкриває компетентність кандидата, його досвід державної політичної, суспільної діяльності, значущість у політичній ієрархії суспільства.

"Репортажі" . У цьому випадку подається інформаційне повідомлення у прив'язці до певної події, яка може персоніфікувати позитив того, що відбулося, з іміджем людини або політичної інституції чи корпорації.

Отже, імідж є складним соціально-психологічним феноменом, який складається з раціональних (свідомих) та ірраціональних (підсвідомих і безсвідомих) психічних компонентів, тому займатися цією проблематикою варто не тільки з використанням наукових, а й творчих методів, властивих світу мистецтва.

І останнє. Якщо у випадку з використанням методів сили і співробітництва люди усвідомлюють суть того, що відбувається з ними, то у випадку з маніпулюванням все відбувається набагато складніше.

Люди часто не усвідомлюють, що ними маніпулюють, і це робить визначений процес дуже небезпечним не тільки з точки зору етики.