Главная Прочие дисциплины Книги Міжнародні розрахунки та валютні операції - Савлук М.І.

Міжнародні розрахунки та валютні операції - Савлук М.І.

15.2.2.6. Специфіка економічних індикаторів різних країн

У Німеччині більшість індексів розраховується у трьох варіантах: для всієї країни (Pan German) й окремо для східної і західної частини Німеччини. У Великобританії замість CPI використовується індекс RPI (Retailer Price Index — індекс роздрібного продажу). Індекс PPI розділений на дві частини: PPI Input («вхідний») і PPI Output («вихідний»). Крім загального торговельного балансу, публікується ще й Non European Union Trade Balance (торговельний баланс з країнами нечленами Європейського Союзу). Замість NAPM використовується CBI (Corporation of British Industry — корпорація британської промисловості). В Японії замість PPI використовується WPI (Wholesales Price Index).

Головні макроекономічні показники: валовий національний продукт (валовий внутрішній продукт), індекси оптових і роздрібних цін, торговельний баланс і т.п., як правило, публікуються всіма розвиненими країнами, але існують і свої специфічні індикатори. Названі показники економіки США та інших розвинутих країн (особливо країн G7) виявляють дуже сильний вплив на ринок. Показники інших держав мають менше значення. Порівняння стану розвитку економік різних країн за однойменними індикаторами є не зовсім коректним, оскільки існують розбіжності не тільки у типах індикаторів, а й у методиках розрахунку їх значень у різних країнах. Крім того, існують специфічні особливості кожної країни. Так, наприклад, значення макроекономічних показників Японії навряд чи будуть придатними для економіки іншої країни протягом тривалого часу.

Для України питання аналізу економічної ситуації, у тому числі і прогнозування стану валютного ринку на підставі економічних індикаторів і статистичних методів технічного аналізу, є досить проблематичним. Проблема полягає у тому, що оскільки досить значна частка національної економіки перебуває у тіньовому секторі, реальна оцінка і валового внутрішнього продукту, і рівня безробіття, і коефіцієнта завантаженості виробничих потужностей, рівня особистих доходів є неможливою. Ступінь свободи фінансового ринку дуже низький. Фондовий ринок перебуває у стані тривалої кризи через проблеми з приватизацією та недосконалим законодавством. Валютний ринок паралізований відсутністю ринку строкових угод (заборонені з серпня 1998 р.), усебічними обмеженнями на купівлю та продаж іноземної валюти, відсутністю законодавчої основи ринку похідних фінансових інструментів. Політика уряду та Національного банку України спрямована на рестрикційні заходи. І це зрозуміло, враховуючи ситуацію в економіці, дефолтову зовнішню заборгованість та глобальну енергетичну залежність від імпортних енергоносіїв. Інформаційна індустрія в Україні з оперативного та всебічного висвітлення економічної інформації перебуває ще в зародковому стані, система власних економічних індикаторів є не розвиненою. Крім того, через важкий стан української економіки у багатьох випадках нееконо- мічні методи управління нею, непередбачуваність дій уряду через значну залежність від внутрішньої політичної боротьби, прогнозування майбутніх кількісних економічних показників країни, у тому числі й валютного ринку, є надзвичайно складним.

Одначе, незважаючи на зазначені труднощі, перші кроки в цьому напрямку вже є. Інформаційними агенціями, в тому числі й REUTERS, здійснюється регулярне оприлюднення індикаторів стану української економіки та фінансового ринку зокрема. Статистичні дані для агенцій надаються Державним комітетом зі статистики, державними владними інституціями, Національним банком України, Українською міжбанківською валютною біржею, комерційними фінансовими структурами.

Головні українські економічні індикатори (таблиці 15.3, 15.4), що висвітлюються інформаційними агенціями, побудовані за аналогією зі світовими, але деталізація і кількість, через зазначені вище причини, є обмеженими. Крім того, публікуються індикатори, що відображають особливості саме національної економіки (табл. 15.4).

Процес оцінювання стану та перспектив зміни валютного ринку є дуже складним. Річ у тім, що процеси на ринку залежать не лише від суто об’єктивних чинників стану економік, а й від суб’єктивних оцінок учасників ринку, від того, до якого висновку в оцінюванні майбутньої ситуації прийде більшість його учасників. Прогнозування поведінки валютного ринку вимагає від його операторів, крім правильної оцінки економічних закономірностей, значного досвіду в оцінюванні його психологічного стану, а також врахування національних особливостей економік різних країн світу.