| | Глава 8
ПІДПРИЄМНИЦЬКІ ТОВАРИСТВА
Параграф 1. Господарські товариства
1. Загальні положення
Стаття 113. Поняття та види господарських товариств
1. Господарським товариством є юридична особа, статутний
(складений) капітал якої поділений на частки між учасниками.
2. Господарські товариства можуть бути створені у формі
повного товариства, командитного товариства, товариства з
обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерного
товариства.
Стаття 114. Учасники господарського товариства
1. Учасником господарського товариства може бути фізична або
юридична особа.
Обмеження щодо участі у господарських товариствах може бути
встановлено законом.
2. Господарське товариство, крім повного і командитного
товариств, може бути створене однією особою, яка стає його єдиним
учасником.
Стаття 115. Майно господарського товариства
1. Господарське товариство є власником:
1) майна, переданого йому учасниками товариства у власність
як вклад до статутного (складеного) капіталу;
2) продукції, виробленої товариством у результаті
господарської діяльності;
3) одержаних доходів;
4) іншого майна, набутого на підставах, що не заборонені
законом.
2. Вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського
товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові
чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не
встановлено законом.
Грошова оцінка вкладу учасника господарського товариства
здійснюється за згодою учасників товариства, а у випадках,
встановлених законом, вона підлягає незалежній експертній
перевірці.
Стаття 116. Права учасників господарського товариства
1. Учасники господарського товариства мають право у порядку,
встановленому установчим документом товариства та законом:
1) брати участь в управлінні товариством у порядку,
визначеному в установчому документі, крім випадків, встановлених
законом;
2) брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати
його частину (дивіденди);
3) вийти у встановленому порядку з товариства;
4) здійснити відчуження часток у статутному (складеному)
капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у
товаристві, у порядку, встановленому законом;
5) одержувати інформацію про діяльність товариства у порядку,
встановленому установчим документом.
2. Учасники господарського товариства можуть також мати інші
права, встановлені установчим документом товариства та законом.
Стаття 117. Обов'язки учасників господарського товариства
1. Учасники господарського товариства зобов'язані:
1) додержуватися установчого документа товариства та
виконувати рішення загальних зборів;
2) виконувати свої зобов'язання перед товариством, у тому
числі ті, що пов'язані з майновою участю, а також робити вклади
(оплачувати акції) у розмірі, в порядку та засобами, що
передбачені установчим документом;
3) не розголошувати комерційну таємницю та конфіденційну
інформацію про діяльність товариства.
2. Учасники господарського товариства можуть також мати інші
обов'язки, встановлені установчим документом товариства та
законом.
Стаття 118. Залежне господарське товариство
1. Господарське товариство (товариство з обмеженою або
додатковою відповідальністю, акціонерне товариство) є залежним,
якщо іншому (головному) господарському товариству належать
двадцять або більше відсотків статутного капіталу товариства з
обмеженою або додатковою відповідальністю чи двадцять або більше
відсотків простих акцій акціонерного товариства.
2. Господарське товариство, яке придбало або іншим чином
набуло двадцять або більше відсотків статутного капіталу
товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю чи двадцять
або більше відсотків простих акцій акціонерного товариства,
зобов'язане оприлюднити цю інформацію в порядку, встановленому
законом.
2. Повне товариство
Стаття 119. Поняття повного товариства
1. Повним є товариство, учасники якого відповідно до
укладеного між ними договору здійснюють підприємницьку діяльність
від імені товариства і солідарно несуть додаткову (субсидіарну)
відповідальність за його зобов'язаннями усім майном, що їм
належить.
2. Особа може бути учасником тільки одного повного
товариства.
3. Учасник повного товариства не має права без згоди інших
учасників вчиняти від свого імені та у своїх інтересах або в
інтересах третіх осіб правочини, що є однорідними з тими, які
становлять предмет діяльності товариства.
У разі порушення цього правила товариство має право за своїм
вибором вимагати від такого учасника або відшкодування завданих
товариству збитків, або передання товариству усієї вигоди, набутої
за такими правочинами.
4. Найменування повного товариства має містити імена
(найменування) всіх його учасників, слова "повне товариство" або
містити ім'я (найменування) одного чи кількох учасників з доданням
слів "і компанія", а також слова "повне товариство".
Стаття 120. Засновницький договір повного товариства
1. Повне товариство створюється і діє на підставі
засновницького договору. Засновницький договір підписується всіма
його учасниками.
2. Засновницький договір повного товариства крім відомостей,
передбачених статтею 88 цього Кодексу, має містити відомості про:
розмір та склад складеного капіталу товариства; розмір та порядок
зміни часток кожного з учасників у складеному капіталі; розмір,
склад та строки внесення ними вкладів.
Стаття 121. Управління повним товариством
1. Управління діяльністю повного товариства здійснюється за
спільною згодою всіх учасників. Засновницьким договором товариства
можуть бути передбачені випадки, коли рішення приймається
більшістю голосів учасників.
2. Кожний учасник повного товариства має один голос, якщо
засновницьким договором не передбачений інший порядок визначення
кількості голосів.
3. Кожний учасник повного товариства, незалежно від того, чи
уповноважений він вести справи товариства, має право
ознайомлюватися з усією документацією щодо ведення справ
товариства. Відмова від цього права чи його обмеження, зокрема за
домовленістю учасників товариства, є нікчемною.
Стаття 122. Ведення справ повного товариства
1. Кожний учасник повного товариства має право діяти від
імені товариства, якщо засновницьким договором не визначено, що
всі учасники ведуть справи спільно або що ведення справ доручено
окремим учасникам.
У разі спільного ведення учасниками справ товариства для
вчинення кожного правочину є необхідною згода всіх учасників
товариства. Якщо ведення справ доручено окремим учасникам повного
товариства, інші учасники можуть вчиняти правочини від імені
товариства за наявності у них довіреності, виданої учасниками,
яким доручено ведення справ товариства.
У відносинах з третіми особами повне товариство не може
посилатися на положення засновницького договору, які обмежують
повноваження учасників повного товариства щодо права діяти від
імені товариства, крім випадків, коли буде доведено, що третя
особа у момент вчинення правочину знала чи могла знати про
відсутність в учасника товариства права діяти від імені
товариства.
2. Учасник повного товариства, що діяв у спільних інтересах,
але не мав на це повноважень, має право у разі, якщо його дії не
були схвалені іншими учасниками, вимагати від товариства
відшкодування здійснених ним витрат, якщо він доведе, що у зв'язку
з його діями товариство зберегло чи набуло майно, яке за вартістю
перевищує ці витрати.
3. У разі спору між учасниками повного товариства
повноваження на ведення справ товариства, надані одному чи кільком
учасникам, можуть бути припинені судом на вимогу одного чи кількох
інших учасників товариства за наявності для цього достатніх
підстав, зокрема внаслідок грубого порушення учасником,
уповноваженим на ведення справ товариства, своїх обов'язків чи
виявлення його нездатності до розумного ведення справ. На підставі
рішення суду до засновницького договору товариства вносяться
необхідні зміни.
Стаття 123. Розподіл прибутку та збитків повного товариства
1. Прибуток та збитки повного товариства розподіляються між
його учасниками пропорційно до їхніх часток у складеному капіталі,
якщо інше не передбачено засновницьким договором або домовленістю
учасників.
2. Позбавлення учасника повного товариства права на участь у
розподілі прибутку чи збитків не допускається.
Стаття 124. Відповідальність учасників повного товариства за
його зобов'язаннями
1. У разі недостатності у повного товариства майна для
задоволення вимог кредиторів у повному обсязі учасники повного
товариства солідарно відповідають за зобов'язаннями товариства
усім своїм майном, на яке може бути звернене стягнення.
2. Учасник повного товариства відповідає за боргами
товариства незалежно від того, виникли ці борги до чи після його
вступу в товариство.
3. Учасник повного товариства, який вибув із товариства,
відповідає за зобов'язаннями товариства, що виникли до моменту
його вибуття, рівною мірою з учасниками, що залишилися, протягом
трьох років з дня затвердження звіту про діяльність товариства за
рік, у якому він вибув із товариства.
4. Учасник повного товариства, який сплатив повністю борги
товариства, має право звернутися з регресною вимогою у відповідній
частині до інших учасників, які несуть перед ним відповідальність
пропорційно своїм часткам у складеному капіталі товариства.
Стаття 125. Зміни у складі учасників повного товариства
1. Зміни у складі учасників повного товариства можуть бути у
зв'язку з:
1) виходом учасника повного товариства з його складу з
власної ініціативи;
2) виключенням із складу учасників;
3) вибуттям із складу учасників з причин, що не залежать від
учасника.
2. Порядок і особливості виходу, виключення та вибуття
учасників зі складу повного товариства визначаються цим Кодексом,
іншим законом та засновницьким договором.
Стаття 126. Вихід з повного товариства
1. Учасник повного товариства, яке було створене на
невизначений строк, може у будь-який момент вийти з товариства,
заявивши про це не пізніше ніж за три місяці до фактичного виходу
із товариства.
Достроковий вихід учасника з повного товариства, що засноване
на певний строк, допускається лише з поважних причин.
2. Відмова від права вийти з повного товариства є нікчемною.
Стаття 127. Передання учасником частки (її частини) у
складеному капіталі повного товариства
1. Учасник повного товариства має право за згодою інших його
учасників передати свою частку у складеному капіталі чи її частину
іншому учасникові товариства або третій особі.
2. У разі передання частки (її частини) новому учасникові до
нього переходять повністю чи у відповідній частині права, що
належали учасникові, який передав частку (її частину). Особа, якій
передано частку (її частину), відповідає за зобов'язаннями
товариства відповідно до частини другої статті 124 цього Кодексу.
3. У разі передання учасником товариства усієї частки іншій
особі участь цього учасника в повному товаристві припиняється і
для нього настають наслідки, передбачені частиною третьою статті
124 цього Кодексу.
Стаття 128. Виключення зі складу учасників повного товариства
1. Учасник повного товариства, який систематично не виконує
чи виконує неналежним чином обов'язки, покладені на нього
товариством, або який перешкоджає своїми діями (бездіяльністю)
досягненню цілей товариства, може бути виключений із товариства у
порядку, встановленому засновницьким договором.
2. Рішення про виключення зі складу учасників повного
товариства може бути оскаржене до суду.
Стаття 129. Вибуття з повного товариства
1. Повне товариство може прийняти рішення про визнання
учасника повного товариства таким, що вибув із його складу, у
разі:
1) смерті учасника або оголошення його померлим - за
відсутності спадкоємців;
2) ліквідації юридичної особи - учасника товариства, в тому
числі у зв'язку з визнанням її банкрутом;
3) визнання учасника недієздатним, обмеження його цивільної
дієздатності або визнання безвісно відсутнім;
4) призначення за рішенням суду примусової реорганізації
юридичної особи - учасника товариства, зокрема у зв'язку з її
неплатоспроможністю;
5) звернення стягнення на частину майна повного товариства,
що відповідає частці учасника у складеному капіталі товариства.
2. Рішення про визнання учасника повного товариства таким, що
вибув із його складу, може бути оскаржене заінтересованими особами
до суду.
3. У разі вибуття учасника з повного товариства з підстав,
передбачених частиною першою цієї статті, товариство може
продовжити свою діяльність, якщо інше не встановлено засновницьким
договором товариства чи домовленістю між учасниками, що
залишаються.
Стаття 130. Розрахунки у разі виходу, виключення та вибуття з
повного товариства
1. Учасникові, що вийшов, якого виключено або який вибув з
повного товариства з підстав, встановлених у статтях 126, 128 і
129 цього Кодексу, виплачується вартість частини майна товариства,
пропорційна частці цього учасника у складеному капіталі
товариства, якщо інше не встановлено засновницьким договором.
2. Якщо спадкоємець учасника повного товариства - фізичної
особи або правонаступник юридичної особи не вступив у повне
товариство, розрахунки з ним здійснюються відповідно до частини
першої цієї статті.
3. Порядок визначення вартості частки учасника у майні
повного товариства та строки її виплати встановлюються
засновницьким договором і законом.
Стаття 131. Звернення стягнення на частину майна повного
товариства, пропорційну частці учасника
товариства у складеному капіталі
1. Звернення стягнення на частку учасника у складеному
капіталі повного товариства за його власними зобов'язаннями
допускається тільки у разі недостатності іншого майна для
задоволення вимог кредиторів. У разі недостатності майна учасника
повного товариства для виконання його зобов'язань перед
кредиторами вони можуть вимагати у встановленому порядку виділу
частини майна повного товариства, пропорційної частці
учасника-боржника у складеному капіталі товариства.
2. Частина майна повного товариства, пропорційна частці
учасника-боржника у складеному капіталі, виділяється у грошовій
формі чи в натурі відповідно до балансу, складеного на момент
вибуття такого учасника з товариства.
Стаття 132. Ліквідація повного товариства
1. Повне товариство ліквідовується на підставах, встановлених
статтею 110 цього Кодексу, а також у разі, якщо в товаристві
залишається один учасник. Цей учасник має право протягом шести
місяців з моменту, коли він став єдиним учасником товариства,
перетворити таке товариство в інше господарське товариство у
порядку, встановленому цим Кодексом.
2. У разі виходу учасника з повного товариства, виключення
одного з його учасників із товариства, смерті учасника товариства,
ліквідації юридичної особи - учасника товариства або звернення
кредитором одного з учасників стягнення на частину майна,
пропорційну його частці у складеному капіталі, товариство може
продовжити свою діяльність, якщо це передбачено засновницьким
договором товариства чи домовленістю між учасниками, що
залишаються.
3. Командитне товариствоСтаття 133. Основні положення про командитне товариство
1. Командитним товариством є товариство, в якому разом з
учасниками, які здійснюють від імені товариства підприємницьку
діяльність і солідарно несуть додаткову (субсидіарну)
відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном
(повними учасниками), є один чи кілька учасників (вкладників), які
несуть ризик збитків, пов'язаних із діяльністю товариства, у межах
сум зроблених ними вкладів та не беруть участі в діяльності
товариства.
2. Найменування командитного товариства має містити імена
(найменування) всіх повних учасників, слова "командитне
товариство" або містити ім'я (найменування) хоча б одного повного
учасника з доданням слів "і компанія", а також слова "командитне
товариство".
Якщо у найменування командитного товариства включене ім'я
вкладника, такий вкладник стає повним учасником товариства.
3. До командитного товариства застосовуються положення про
повне товариство, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншим
законом.
Стаття 134. Засновницький договір командитного товариства
1. Командитне товариство створюється і діє на підставі
засновницького договору. Засновницький договір підписується усіма
повними учасниками.
2. Засновницький договір командитного товариства крім
відомостей, передбачених статтею 88 цього Кодексу, має містити
відомості про: розмір та склад складеного капіталу товариства;
розмір та порядок зміни часток кожного з повних учасників у
складеному капіталі; сукупний розмір вкладів вкладників.
3. Якщо внаслідок виходу, виключення чи вибуття у
командитному товаристві залишився один повний учасник,
засновницький договір переоформляється в одноособову заяву,
підписану повним учасником. Якщо командитне товариство створюється
одним повним учасником, то установчим документом є одноособова
заява (меморандум), яка містить усі відомості, встановлені цією
статтею для командитного товариства.
Стаття 135. Учасники командитного товариства
1. Правовий статус повних учасників командитного товариства
та їх відповідальність за зобов'язаннями товариства встановлюються
положеннями цього Кодексу про учасників повного товариства.
2. Особа може бути повним учасником тільки в одному
командитному товаристві.
Повний учасник командитного товариства не може бути учасником
повного товариства.
Повний учасник командитного товариства не може бути
вкладником цього самого товариства.
3. Сукупний розмір вкладів вкладників не повинен перевищувати
п'ятдесяти відсотків складеного капіталу повного товариства.
На момент державної реєстрації командитного товариства кожний
із вкладників повинен зробити вклад у розмірі, встановленому
законом.
Стаття 136. Управління командитним товариством
1. Управління діяльністю командитного товариства здійснюється
повними учасниками у порядку, встановленому цим Кодексом для
повного товариства.
2. Вкладники не мають права брати участі в управлінні
діяльністю командитного товариства та заперечувати проти дій
повних учасників щодо управління діяльністю товариства. Вкладники
командитного товариства можуть діяти від імені товариства тільки
за довіреністю.
Стаття 137. Права та обов'язки вкладника командитного
товариства
1. Вкладник командитного товариства зобов'язаний зробити
вклад до складеного капіталу. Внесення вкладів посвідчується
свідоцтвом про участь у командитному товаристві.
2. Вкладник командитного товариства має право:
1) одержувати частину прибутку товариства відповідно до його
частки у складеному капіталі товариства в порядку, встановленому
засновницьким договором (меморандумом);
2) діяти від імені товариства у разі видачі йому довіреності
та відповідно до неї;
3) переважно перед третіми особами набувати відчужувану
частку (її частину) в складеному капіталі товариства відповідно до
положень статті 147 цього Кодексу.
Якщо бажання викупити частку (її частину) виявили декілька
вкладників, зазначена частка розподіляється між ними відповідно до
їхніх часток у складеному капіталі товариства;
4) вимагати першочергового повернення вкладу у разі
ліквідації товариства;
5) ознайомлюватися з річними звітами та балансами товариства;
6) після закінчення фінансового року вийти з товариства та
одержати свій вклад у порядку, встановленому засновницьким
договором (меморандумом);
7) передати свою частку (її частину) у складеному капіталі
іншому вкладнику або третій особі, повідомивши про це товариство.
Передання вкладником усієї своєї частки іншій особі припиняє
його участь у командитному товаристві.
3. Засновницьким договором (меморандумом) командитного
товариства можуть бути передбачені також інші права вкладника.
Стаття 138. Відповідальність вкладника командитного
товариства
1. Якщо вкладник командитного товариства вчиняє правочин від
імені та в інтересах товариства без відповідних повноважень, то в
разі схвалення його дій командитним товариством він звільняється
від відповідальності перед кредиторами за вчинений правочин.
Якщо схвалення командитного товариства не буде отримано,
вкладник відповідає перед третіми особами за вчиненим ним
правочином усім своїм майном, на яке відповідно до закону може
бути звернене стягнення.
2. Вкладник командитного товариства, який не вніс
передбаченого засновницьким договором (меморандумом) вкладу, несе
відповідальність перед товариством у порядку, встановленому
засновницьким договором (меморандумом).
Стаття 139. Ліквідація командитного товариства
1. Командитне товариство ліквідовується при вибутті усіх
вкладників. Повні учасники мають право у разі вибуття всіх
вкладників перетворити командитне товариство у повне товариство.
Командитне товариство ліквідовується також на підставах,
встановлених статтею 132 цього Кодексу.
Командитне товариство не зобов'язане ліквідовуватись, якщо в
ньому залишаються хоча б один повний учасник і один вкладник.
2. У разі ліквідації командитного товариства, після
розрахунків з кредиторами, вкладники мають переважне право перед
повними учасниками на одержання вкладів у порядку та на умовах,
встановлених цим Кодексом, іншим законом і засновницьким договором
(меморандумом). За недостатності коштів товариства для повного
повернення вкладникам їхніх вкладів наявні кошти розподіляються
між вкладниками пропорційно до їхніх часток у складеному капіталі
товариства.
4. Товариство з обмеженою відповідальністю
Стаття 140. Поняття товариства з обмеженою відповідальністю
1. Товариством з обмеженою відповідальністю є засноване одним
або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділений
на частки, розмір яких встановлюється статутом.
2. Учасники товариства з обмеженою відповідальністю не
відповідають за його зобов'язаннями і несуть ризик збитків,
пов'язаних з діяльністю товариства, у межах вартості своїх
вкладів.
Учасники товариства, які не повністю внесли вклади, несуть
солідарну відповідальність за його зобов'язаннями у межах вартості
невнесеної частини вкладу кожного з учасників.
3. Найменування товариства з обмеженою відповідальністю має
містити найменування товариства, а також слова "товариство з
обмеженою відповідальністю".
Стаття 141. Учасники товариства з обмеженою відповідальністю
1. Максимальна кількість учасників товариства з обмеженою
відповідальністю встановлюється законом. При перевищенні цієї
кількості товариство з обмеженою відповідальністю підлягає
перетворенню на акціонерне товариство протягом одного року, а зі
спливом цього строку - ліквідації у судовому порядку, якщо
кількість його учасників не зменшиться до встановленої межі.
2. Товариство з обмеженою відповідальністю не може мати
єдиним учасником інше господарське товариство, учасником якого є
одна особа.
Особа може бути учасником лише одного товариства з обмеженою
відповідальністю, яке має одного учасника.
Стаття 142. Договір про заснування товариства з обмеженою
відповідальністю
1. Якщо товариство з обмеженою відповідальністю засновується
кількома особами, ці особи у разі необхідності визначити
взаємовідносини між собою щодо створення товариства укладають
договір у письмовій формі, який встановлює порядок заснування
товариства, умови здійснення спільної діяльності щодо створення
товариства, розмір статутного капіталу, частку у статутному
капіталі кожного з учасників, строки та порядок внесення вкладів
та інші умови.
2. Договір про заснування товариства з обмеженою
відповідальністю не є установчим документом. Подання цього
договору при державній реєстрації товариства не є обов'язковим.
Стаття 143. Статут товариства з обмеженою відповідальністю
1. Установчим документом товариства з обмеженою
відповідальністю є статут.
Статут товариства з обмеженою відповідальністю крім
відомостей, передбачених статтею 88 цього Кодексу, має містити
відомості про: розмір статутного капіталу, з визначенням частки
кожного учасника; склад та компетенцію органів управління і
порядок прийняття ними рішень; розмір і порядок формування
резервного фонду; порядок передання (переходу) часток у статутному
фонді.
2. Статут товариства з обмеженою відповідальністю зі всіма
наступними змінами зберігається в органі, що здійснив державну
реєстрацію товариства, і є відкритим для ознайомлення.
Стаття 144. Статутний капітал товариства з обмеженою
відповідальністю
1. Статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю
складається з вартості вкладів його учасників.
Відповідно до статутного капіталу визначається мінімальний
розмір майна товариства, який гарантує інтереси його кредиторів.
Розмір статутного капіталу товариства не може бути меншим розміру,
встановленого законом.
2. Не допускається звільнення учасника товариства з обмеженою
відповідальністю від обов'язку внесення вкладу до статутного
капіталу товариства, у тому числі шляхом зарахування вимог до
товариства.
3. До моменту державної реєстрації товариства з обмеженою
відповідальністю його учасники повинні сплатити не менше ніж
п'ятдесят відсотків суми своїх вкладів. Частина статутного
капіталу, що залишилася несплаченою, підлягає сплаті протягом
першого року діяльності товариства.
Якщо учасники протягом першого року діяльності товариства не
сплатили повністю суму своїх вкладів, товариство повинно оголосити
про зменшення свого статутного капіталу і зареєструвати відповідні
зміни до статуту у встановленому порядку або прийняти рішення про
ліквідацію товариства.
4. Якщо після закінчення другого чи кожного наступного
фінансового року вартість чистих активів товариства з обмеженою
відповідальністю виявиться меншою від статутного капіталу,
товариство зобов'язане оголосити про зменшення свого статутного
капіталу і зареєструвати відповідні зміни до статуту в
установленому порядку, якщо учасники не прийняли рішення про
внесення додаткових вкладів. Якщо вартість чистих активів
товариства стає меншою від визначеного законом мінімального
розміру статутного капіталу, товариство підлягає ліквідації.
5. Зменшення статутного капіталу товариства з обмеженою
відповідальністю допускається після повідомлення в порядку,
встановленому законом, усіх його кредиторів. У цьому разі
кредитори мають право вимагати дострокового припинення або
виконання відповідних зобов'язань товариства та відшкодування їм
збитків.
6. Збільшення статутного капіталу товариства з обмеженою
відповідальністю допускається після внесення усіма його учасниками
вкладів у повному обсязі. Порядок внесення додаткових вкладів
встановлюється законом і статутом товариства.
Стаття 145. Управління товариством з обмеженою
відповідальністю
1. Вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є
загальні збори його учасників.
2. У товаристві з обмеженою відповідальністю створюється
виконавчий орган (колегіальний або одноособовий), який здійснює
поточне керівництво його діяльністю і є підзвітним загальним
зборам його учасників. Виконавчий орган товариства може бути
обраний також і не зі складу учасників товариства.
3. Компетенція виконавчого органу товариства з обмеженою
відповідальністю, порядок ухвалення ним рішень і порядок вчинення
дій від імені товариства встановлюються цим Кодексом, іншим
законом і статутом товариства.
4. До виключної компетенції загальних зборів учасників
товариства з обмеженою відповідальністю належить:
1) визначення основних напрямів діяльності товариства,
затвердження його планів і звітів про їх виконання;
2) внесення змін до статуту товариства, зміна розміру його
статутного капіталу;
3) створення та відкликання виконавчого органу товариства;
4) визначення форм контролю за діяльністю виконавчого органу,
створення та визначення повноважень відповідних контрольних
органів;
5) затвердження річних звітів та бухгалтерських балансів,
розподіл прибутку та збитків товариства;
6) вирішення питання про придбання товариством частки
учасника;
7) виключення учасника із товариства;
8) прийняття рішення про ліквідацію товариства, призначення
ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу.
Статутом товариства і законом до виключної компетенції
загальних зборів може бути також віднесене вирішення інших питань.
Питання, віднесені до виключної компетенції загальних зборів
учасників товариства, не можуть бути передані ними для вирішення
виконавчому органу товариства.
Черговість та порядок скликання загальних зборів
встановлюються статутом товариства і законом.
Стаття 146. Контроль за діяльністю виконавчого органу
товариства з обмеженою відповідальністю
1. Контроль за діяльністю виконавчого органу товариства з
обмеженою відповідальністю здійснюється у порядку, встановленому
статутом та законом.
2. Загальні збори товариства з обмеженою відповідальністю
можуть формувати органи, що здійснюють постійний контроль за
фінансово-господарською діяльністю виконавчого органу.
Порядок створення та повноваження контрольного органу
встановлюються загальними зборами учасників товариства.
3. Для здійснення контролю за фінансовою діяльністю
товариства з обмеженою відповідальністю згідно з рішенням його
загальних зборів, а також в інших випадках, встановлених статутом
і законом товариства, може призначатися аудиторська перевірка.
4. Порядок проведення аудиторських перевірок діяльності та
звітності товариства з обмеженою відповідальністю встановлюється
статутом товариства і законом.
На вимогу будь-кого з учасників товариства може бути
проведено аудиторську перевірку річної фінансової звітності
товариства із залученням професійного аудитора, не пов'язаного
майновими інтересами з товариством чи з його учасниками.
Витрати, пов'язані з проведенням такої перевірки,
покладаються на учасника, на вимогу якого проводиться аудиторська
перевірка, якщо інше не встановлено статутом товариства.
5. Публічна звітність товариства з обмеженою відповідальністю
про результати його діяльності не вимагається, крім випадків,
встановлених законом.
Стаття 147. Перехід частки (її частини) учасника у статутному
капіталі товариства з обмеженою відповідальністю
до іншої особи
1. Учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право
продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у
статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства.
2. Відчуження учасником товариства з обмеженою
відповідальністю своєї частки (її частини) третім особам
допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства.
Учасники товариства користуються переважним правом купівлі
частки (її частини) учасника пропорційно до розмірів своїх часток,
якщо статутом товариства чи домовленістю між учасниками не
встановлений інший порядок здійснення цього права. Купівля
здійснюється за ціною та на інших умовах, на яких частка (її
частина) пропонувалася для продажу третім особам. Якщо учасники
товариства не скористаються своїм переважним правом протягом
місяця з дня повідомлення про намір учасника продати частку (її
частину) або протягом іншого строку, встановленого статутом
товариства чи домовленістю між його учасниками, частка (її
частина) учасника може бути відчужена третій особі.
3. Частка учасника товариства з обмеженою відповідальністю
може бути відчужена до повної її сплати лише у тій частині, в якій
її уже сплачено.
4. У разі придбання частки (її частини) учасника самим
товариством з обмеженою відповідальністю воно зобов'язане
реалізувати її іншим учасникам або третім особам протягом строку
та в порядку, встановлених статутом і законом, або зменшити свій
статутний капітал відповідно до статті 144 цього Кодексу.
5. Частка у статутному капіталі товариства з обмеженою
відповідальністю переходить до спадкоємця фізичної особи або
правонаступника юридичної особи - учасника товариства, якщо
статутом товариства не передбачено, що такий перехід допускається
лише за згодою інших учасників товариства.
Розрахунки із спадкоємцями (правонаступниками) учасника, які
не вступили до товариства, здійснюються відповідно до положень
статті 148 цього Кодексу.
Стаття 148. Вихід учасника із товариства з обмеженою
відповідальністю
1. Учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право
вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не
пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не
встановлений статутом.
2. Учасник, який виходить із товариства з обмеженою
відповідальністю, має право одержати вартість частини майна,
пропорційну його частці у статутному капіталі товариства.
За домовленістю між учасником та товариством виплата вартості
частини майна товариства може бути замінена переданням майна в
натурі.
Якщо вклад до статутного фонду був здійснений шляхом
передання права користування майном, відповідне майно повертається
учасникові без виплати винагороди.
Порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що
пропорційна частці учасника у статутному фонді, а також порядок і
строки її виплати встановлюються статутом і законом.
3. Спори, що виникають у зв'язку з виходом учасника із
товариства з обмеженою відповідальністю, у тому числі спори щодо
порядку визначення частки у статутному капіталі, її розміру і
строків виплати, вирішуються судом.
Стаття 149. Звернення стягнення на частину майна товариства з
обмеженою відповідальністю, пропорційну частці
учасника товариства у статутному капіталі
1. Звернення стягнення на частину майна товариства з
обмеженою відповідальністю, пропорційну частці учасника товариства
у статутному капіталі, за його особистими боргами допускається
лише у разі недостатності у нього іншого майна для задоволення
вимог кредиторів. Кредитори такого учасника мають право вимагати
від товариства виплати вартості частини майна товариства,
пропорційної частці боржника у статутному капіталі товариства, або
виділу відповідної частини майна для звернення на нього стягнення.
Частина майна, що підлягає виділу, або обсяг коштів, що становлять
її вартість, встановлюється згідно з балансом, який складається на
дату пред'явлення вимог кредиторами.
2. Звернення стягнення на всю частку учасника в статутному
капіталі товариства з обмеженою відповідальністю припиняє його
участь у товаристві.
Стаття 150. Ліквідація товариства з обмеженою
відповідальністю
1. Товариство з обмеженою відповідальністю може бути
ліквідоване за рішенням загальних зборів його учасників, у тому
числі у зв'язку зі спливом строку, на який товариство було
створене, а також за рішенням суду - у випадках, встановлених
законом.
2. Товариство з обмеженою відповідальністю може бути
перетворене в акціонерне товариство чи у виробничий кооператив.
Стаття 151. Поняття товариства з додатковою відповідальністю
1. Товариством з додатковою відповідальністю є товариство,
засноване однією або кількома особами, статутний капітал якого
поділений на частки, розмір яких визначений статутом.
2. Учасники товариства з додатковою відповідальністю
солідарно несуть додаткову (субсидіарну) відповідальність за його
зобов'язаннями своїм майном у розмірі, який встановлюється
статутом товариства і є однаково кратним для всіх учасників до
вартості внесеного кожним учасником вкладу. У разі визнання
банкрутом одного з учасників його відповідальність за
зобов'язаннями товариства розподіляється між іншими учасниками
товариства пропорційно їх часткам у статутному капіталі
товариства.
3. Найменування товариства з додатковою відповідальністю має
містити найменування товариства, а також слова "товариство з
додатковою відповідальністю".
4. До товариства з додатковою відповідальністю застосовуються
положення цього Кодексу про товариство з обмеженою
відповідальністю, якщо інше не встановлено статутом товариства і
законом.
5. Акціонерне товариство
Стаття 152. Поняття акціонерного товариства
1. Акціонерним є товариство, статутний капітал якого
поділений на визначену кількість акцій однакової номінальної
вартості.
2. Акціонерне товариство самостійно відповідає за своїми
зобов'язаннями усім своїм майном. Акціонери не відповідають за
зобов'язаннями товариства і несуть ризик збитків, пов'язаних з
діяльністю товариства, у межах вартості акцій, що їм належать.
Акціонери, які не повністю оплатили акції, у випадках,
встановлених статутом, відповідають за зобов'язаннями товариства у
межах неоплаченої частини вартості належних їм акцій.
Гарантії захисту майнових прав акціонерів встановлюються
законом.
3. Найменування акціонерного товариства має містити його
найменування і зазначення того, що товариство є акціонерним.
4. Особливості правового статусу акціонерних товариств,
створених у процесі приватизації державних підприємств,
встановлюються законом.
5. Акціонерне товариство, яке проводить відкриту підписку на
акції, зобов'язане щорічно публікувати для загального відома
річний звіт, бухгалтерський баланс, відомості про прибутки і
збитки, а також іншу інформацію, передбачену законом.
Стаття 153. Створення акціонерного товариства
1. Акціонерне товариство може бути створене юридичними та
(або) фізичними особами.
2. Якщо акціонерне товариство створюється кількома особами,
вони укладають між собою договір, який визначає порядок здійснення
ними спільної діяльності щодо створення товариства.
Цей договір не є установчим документом товариства.
Договір про створення акціонерного товариства укладається в
письмовій формі, а якщо товариство створюється фізичними особами,
договір підлягає нотаріальному посвідченню.
3. Особи, що створюють акціонерне товариство, несуть
солідарну відповідальність за зобов'язаннями, що виникли до
державної реєстрації товариства.
Акціонерне товариство відповідає за зобов'язаннями учасників,
пов'язаними з його створенням, лише у разі наступного схвалення їх
дій загальними зборами акціонерів.
4. Акціонерне товариство може бути створене однією особою чи
може складатися з однієї особи у разі придбання одним акціонером
усіх акцій товариства. Відомості про це підлягають реєстрації і
опублікуванню для загального відома.
Акціонерне товариство не може мати єдиним учасником інше
підприємницьке товариство, учасником якого є одна особа.
5. Порядок і строки вчинення дій щодо створення акціонерного
товариства, у тому числі порядок проведення установчих зборів та
їхня компетенція, встановлюються законом.
Стаття 154. Статут акціонерного товариства
1. Установчим документом акціонерного товариства є його
статут.
2. Статут акціонерного товариства крім відомостей,
передбачених статтею 88 цього Кодексу, має містити відомості про:
розмір статутного капіталу; умови про категорії акцій, що
випускаються товариством, та їхню номінальну вартість і кількість;
права акціонерів; склад і компетенцію органів управління
товариством та про порядок ухвалення ними рішень. У статуті
акціонерного товариства мають також міститися інші відомості,
передбачені законом.
Стаття 155. Статутний капітал акціонерного товариства
1. Статутний капітал акціонерного товариства утворюється з
вартості вкладів акціонерів, внесених внаслідок придбання ними
акцій.
Статутний капітал товариства визначає мінімальний розмір
майна товариства, який гарантує інтереси його кредиторів. Він не
може бути меншим розміру, встановленого законом.
2. При заснуванні акціонерного товариства усі його акції
мають бути розподілені між засновниками. Відкрита підписка на
акції акціонерного товариства не провадиться до повної сплати
статутного капіталу. Порядок проведення відкритої підписки
встановлюється законом.
3. Якщо після закінчення другого та кожного наступного
фінансового року вартість чистих активів акціонерного товариства
виявиться меншою від статутного капіталу, товариство зобов'язане
оголосити про зменшення свого статутного капіталу та зареєструвати
відповідні зміни до статуту у встановленому порядку. Якщо вартість
чистих активів товариства стає меншою від мінімального розміру
статутного капіталу, встановленого законом, товариство підлягає
ліквідації.
Стаття 156. Збільшення статутного капіталу акціонерного
товариства
1. Акціонерне товариство має право за рішенням загальних
зборів акціонерів збільшити статутний капітал шляхом збільшення
номінальної вартості акцій або додаткового випуску акцій.
2. Збільшення статутного капіталу акціонерного товариства
допускається після його повної сплати. Збільшення статутного
капіталу товариства для покриття збитків не допускається.
3. У випадках, встановлених статутом товариства і законом,
може бути встановлене переважне право акціонерів на придбання
акцій, що додатково випускаються товариством.
Стаття 157. Зменшення статутного капіталу акціонерного
товариства
1. Акціонерне товариство має право за рішенням загальних
зборів акціонерів зменшити статутний капітал шляхом зменшення
номінальної вартості акцій або шляхом купівлі товариством частини
випущених акцій з метою зменшення їх загальної кількості.
Зменшення статутного капіталу акціонерного товариства
допускається після повідомлення про це всіх його кредиторів у
порядку, встановленому законом. При цьому кредитори товариства
мають право вимагати дострокового припинення або виконання
товариством відповідних зобов'язань та відшкодування збитків.
2. Зменшення статутного капіталу акціонерного товариства
шляхом купівлі та погашення частини акцій допускається, якщо така
можливість передбачена у статуті товариства.
3. Зменшення акціонерним товариством статутного капіталу
нижче від встановленого законом розміру має наслідком ліквідацію
товариства.
Стаття 158. Обмеження щодо випуску цінних паперів та щодо
виплати дивідендів
1. Частка привілейованих акцій у загальному обсязі статутного
капіталу акціонерного товариства не може перевищувати двадцяти
п'яти відсотків.
2. Акціонерне товариство має право випускати облігації на
суму, яка не перевищує розміру статутного капіталу або розміру
забезпечення, що надається товариству з цією метою третіми
особами.
3. Акціонерне товариство не має права оголошувати та
виплачувати дивіденди:
1) до повної сплати всього статутного капіталу;
2) при зменшенні вартості чистих активів акціонерного
товариства до розміру, меншого, ніж розмір статутного капіталу і
резервного фонду;
3) в інших випадках, встановлених законом.
Стаття 159. Загальні збори акціонерів
1. Вищим органом акціонерного товариства є загальні збори
акціонерів. У загальних зборах мають право брати участь усі його
акціонери незалежно від кількості і виду акцій, що їм належать.
Акціонери (їхні представники), які беруть участь у загальних
зборах, реєструються із зазначенням кількості голосів, що їх має
кожний акціонер, який бере участь у зборах.
2. До виключної компетенції загальних зборів акціонерів
належить:
1) внесення змін до статуту товариства, у тому числі зміна
розміру його статутного капіталу;
2) обрання членів наглядової ради, а також утворення і
відкликання виконавчого та інших органів товариства;
3) затвердження річної фінансової звітності, розподіл
прибутку і збитків товариства;
4) рішення про ліквідацію товариства.
До виключної компетенції загальних зборів статутом товариства
і законом може бути також віднесене вирішення інших питань.
Питання, віднесені законом до виключної компетенції загальних
зборів акціонерів, не можуть бути передані ними для вирішення
іншим органам товариства.
3. Порядок голосування на загальних зборах акціонерів
встановлюється законом.
Акціонер має право призначити свого представника для участі у
зборах. Представник може бути постійним чи призначеним на певний
строк. Акціонер має право у будь-який момент замінити свого
представника у вищому органі товариства, повідомивши про це
виконавчий орган акціонерного товариства.
4. Рішення загальних зборів акціонерів приймаються більшістю
не менш як у 3/4 голосів акціонерів, які беруть участь у зборах,
щодо:
1) внесення змін до статуту товариства;
2) ліквідації товариства.
З інших питань рішення приймаються простою більшістю голосів
акціонерів, які беруть участь у зборах.
5. Загальні збори акціонерів скликаються не рідше одного разу
на рік.
Позачергові збори акціонерів скликаються у разі
неплатоспроможності товариства, а також за наявності обставин,
визначених у статуті товариства, та в будь-якому іншому випадку,
якщо цього вимагають інтереси акціонерного товариства в цілому.
Порядок скликання і проведення загальних зборів, а також
умови скликання і проведення позачергових зборів та повідомлення
акціонерів встановлюються статутом товариства і законом.
Стаття 160. Наглядова рада акціонерного товариства
1. В акціонерному товаристві може бути створена наглядова
рада акціонерного товариства, яка здійснює контроль за діяльністю
його виконавчого органу та захист прав акціонерів товариства.
Випадки обов'язкового створення в акціонерному товаристві
наглядової ради встановлюються законом.
2. Статутом акціонерного товариства і законом встановлюється
виключна компетенція наглядової ради. Питання, віднесені статутом
до виключної компетенції наглядової ради, не можуть бути передані
нею для вирішення виконавчому органу товариства.
3. Члени наглядової ради акціонерного товариства не можуть
бути членами його виконавчого органу.
4. Наглядова рада акціонерного товариства визначає форми
контролю за діяльністю його виконавчого органу.
Стаття 161. Виконавчий орган акціонерного товариства
1. Виконавчим органом акціонерного товариства, який здійснює
керівництво його поточною діяльністю, є правління або інший орган,
визначений статутом.
Виконавчий орган вирішує всі питання діяльності акціонерного
товариства, крім тих, що віднесені до компетенції загальних зборів
і наглядової ради товариства.
Виконавчий орган є підзвітним загальним зборам акціонерів і
наглядовій раді акціонерного товариства та організовує виконання
їхніх рішень. Виконавчий орган діє від імені акціонерного
товариства у межах, встановлених статутом акціонерного товариства
і законом.
2. Виконавчий орган акціонерного товариства може бути
колегіальним (правління, дирекція) чи одноособовим (директор,
генеральний директор).
Стаття 162. Аудиторська перевірка
1. Акціонерне товариство, яке зобов'язане відповідно до
закону публікувати для загального відома документи, передбачені
статтею 152 цього Кодексу, повинне для перевірки та підтвердження
правильності річної фінансової звітності щорічно залучати
аудитора, не пов'язаного майновими інтересами з товариством чи з
його учасниками.
2. Аудиторська перевірка діяльності акціонерного товариства,
у тому числі такого, що не зобов'язане публікувати для загального
відома документи, має бути проведена у будь-який час на вимогу
акціонерів, які разом володіють не менш як десятьма відсотками
акцій.
Порядок проведення аудиторських перевірок діяльності
акціонерного товариства встановлюється статутом товариства і
законом.
Витрати, пов'язані з проведенням такої перевірки,
покладаються на осіб, на вимогу яких проводиться аудиторська
перевірка, якщо загальними зборами акціонерів не буде ухвалене
рішення про інше.
Параграф 2. Виробничий кооператив
Стаття 163. Поняття виробничого кооперативу
1. Виробничим кооперативом є добровільне об'єднання громадян
на засадах членства для спільної виробничої або іншої
господарської діяльності, яка базується на їхній особистій
трудовій участі та об'єднанні його членами майнових пайових
внесків. Статутом кооперативу та законом може бути передбачено
участь у діяльності виробничого кооперативу на засадах членства
також інших осіб.
2. Члени виробничого кооперативу несуть субсидіарну
відповідальність за зобов'язаннями кооперативу у розмірах та
порядку, встановлених статутом кооперативу і законом.
3. Найменування кооперативу має містити його назву, а також
слова "виробничий кооператив".
4. Правовий статус виробничих кооперативів, права та
обов'язки їх членів встановлюються цим Кодексом та іншим законом.
5. Особливості створення і діяльності сільськогосподарських
кооперативів можуть встановлюватися законом.
Стаття 164. Установчі документи виробничого кооперативу
1. Установчим документом виробничого кооперативу є його
статут, що затверджується загальними зборами його членів.
2. Статут виробничого кооперативу має містити крім
відомостей, передбачених статтею 88 цього Кодексу, відомості про:
розмір пайового внеску члена кооперативу; склад і порядок внесення
пайових внесків членами кооперативу та про їхню відповідальність
за порушення зобов'язання щодо внесення пайових внесків; характер
і порядок трудової участі його членів у діяльності кооперативу та
їхньої відповідальності за порушення зобов'язань щодо особистої
трудової участі; порядок розподілу прибутку і збитків кооперативу;
розмір і умови субсидіарної відповідальності його членів за
зобов'язаннями кооперативу; склад і компетенцію органів управління
кооперативу та про порядок ухвалення ними рішень.
3. Кількість членів кооперативу не може бути меншою, ніж
встановлено законом.
Стаття 165. Майно виробничого кооперативу
1. Майно, що є у власності виробничого кооперативу,
поділяється на паї його членів відповідно до статуту кооперативу.
2. Член виробничого кооперативу зобов'язаний внести до дня
державної реєстрації кооперативу не менше десяти відсотків
пайового внеску, а частину, що залишилася, - протягом року з дня
його державної реєстрації, якщо інший строк не встановлений
статутом кооперативу.
Порядок внесення пайових внесків членами виробничого
кооперативу встановлюється статутом кооперативу і законом.
3. Виробничий кооператив не має права випускати акції.
4. Прибуток виробничого кооперативу розподіляється між його
членами відповідно до їхньої трудової участі, якщо інший порядок
не встановлений статутом кооперативу.
5. Майно, що залишилося після ліквідації виробничого
кооперативу та задоволення вимог його кредиторів, розподіляється
між його членами відповідно до їхньої трудової участі, якщо інший
порядок не встановлений статутом кооперативу.
Стаття 166. Припинення членства у виробничому кооперативі і
перехід паю
1. Член виробничого кооперативу має право на вихід із
кооперативу. У цьому разі йому виплачується вартість паю або
видається майно, пропорційне розміру його паю, а також
здійснюються виплати, встановлені статутом кооперативу.
Видача паю, виплата вартості паю та інші виплати членові
кооперативу, що виходить з нього, здійснюються у порядку,
встановленому статутом кооперативу і законом.
2. Член виробничого кооперативу може бути виключений із
кооперативу за рішенням загальних зборів у разі невиконання чи
неналежного виконання обов'язків, покладених на нього статутом
кооперативу, а також в інших випадках, встановлених статутом
кооперативу і законом.
Член виробничого кооперативу, якого виключили із кооперативу,
має право на одержання паю та інших виплат, встановлених статутом
кооперативу, відповідно до частини першої цієї статті.
3. Член виробничого кооперативу має право передати свій пай
чи його частину іншому членові кооперативу, якщо інше не
встановлено статутом кооперативу і законом.
Передання паю (його частини) особі, яка не є членом
виробничого кооперативу, допускається лише за згодою кооперативу.
У цьому разі інші члени кооперативу користуються переважним правом
купівлі такого паю (його частини). Порядок відчуження паю чи його
частини іншому членові кооперативу або третій особі встановлюється
статутом кооперативу і законом.
4. У разі смерті члена виробничого кооперативу його
спадкоємці можуть бути прийняті у члени кооперативу, якщо інше не
встановлено статутом кооперативу. За відмови прийняти спадкоємців
у члени кооперативу кооператив виплачує спадкоємцям вартість паю
померлого члена кооперативу.
5. Звернення стягнення на пай члена виробничого кооперативу
за його власними зобов'язаннями допускається лише у разі
недостатності у нього іншого майна у порядку, встановленому
статутом кооперативу і законом.
6. У разі звернення заставодержателем стягнення на пай члена
виробничого кооперативу, що переданий у заставу, застосовуються
положення частини третьої цієї статті.
| |
|
|
~600470+1120В особовому складі