|
Київський фунікулер: Історія, Технічні Характеристики та Ціни і розклад
Київський фунікулер – не лише історичний транспортний об'єкт, а й важлива частина культурної спадщини Києва, що поєднує зручність та романтичний вигляд, додаючи місту особливого колориту.
Київський фунікулер – найвідоміша фуникулерна система країни після одеської. Він є частиною історичного вигляду столиці і популярний як серед киян, так і серед туристів.
Київський фунікулер – один з символів столиці України, що з'єднує Поділ з Верхнім містом через крутий схил Володимирської гірки. Цей фунікулер не лише є важливою частиною транспортної інфраструктури Києва, але й відзначається своєю історичною цінністю.
Його відкриття відбулося у 1905 році, що робить його одним з перших фунікулерів на теренах колишньої Московії після Кремлівського та Похвалинського підйомників у Нижньому Новгороді (1896) та Одеського фунікулера (1902).
Режим Роботи, Контакти, Вартість Проїзду
Телефон: +38 (044) 528 30 11
Вартість Проїзду: 8 грн
Адреса:02000, м. Київ, Шевченківський район, вулиця Ігорівська, 1/8
Режим роботи:
- Пн
с 07:00 до 22:00
- Вт
с 07:00 до 22:00
- Ср
с 07:00 до 22:00
- Чт
с 07:00 до 22:00
- Пт
с 07:00 до 22:00
- Сб
с 08:00 до 22:00
- Вс
с 08:00 до 22:00
Історія Будівництва Михайлівського Механічного Підйому
До початку XX століття, щоб дістатися з Подолу до Верхнього міста, кияни користувалися обладнаними дерев'яними сходами. Потреба в ефективному підйомі на Володимирську Гірку стала очевидною з розвитком міського транспорту. З'явилася ідея створення механічного підйому, зокрема, біля Андріївської церкви. Однак, через вузькість і крутизну Андріївського спуску, трамвай не ходив по цьому маршруту, і Поділ залишався відокремленим від Верхнього міста.
Міська влада вирішила облаштувати окремий механічний підйом на території, де не було вулиць. Роботи по "устрою електричної канатної залізниці", відомої як Михайлівський механічний підйом, почалися у 1903 році та закінчилися навесні 1905 року. Проект був реалізований Бельгійським акціонерним товариством, яке володіло міським трамваєм, і обійшовся в 230 тисяч рублів.
Ідею підйомника висунув інженер Артур Абрагамсон, а безпосередніми авторами проекту були інженери Н. К. Пятницький та Н. І. Барышников. Первісний проект передбачав довжину підйому 250 метрів, але через неможливість знесення одного приватного будинку довжина була скорочена до 200 метрів.
Оборудування фунікулера було виготовлено в Швейцарії, яка мала великий досвід у створенні канатних доріг. Два електродвигуни постійного струму з напругою 500 Вольт і потужністю 65 кінських сил забезпечували надійну роботу. Один з двигунів використовувався як запасний. Універсальний ленточний гальмо автоматично або за бажанням механіка обмежував швидкість вагона і запобігав ударам об буфери на станціях. Вагони мали місткість по 70 пасажирів і рухалися з швидкістю два метри в секунду.
7 (20) травня 1905 року відбулися випробування фунікулера для будівельників і механіків. Наступного дня, 8 (21) травня 1905 року, розпочалася перевезення пасажирів.
Історія Фунікулера
Першопочатково, під час будівництва, трасу було прокладено до вулиці Боричев Ток, де на Контрактову площу ходив трамвай приватного Бельгійського акціонерного товариства. Проект передбачав довжину на 40 метрів більше, але реалізацію завадило прохання власниці одного з маєтків на Боричевому Току, яка вимагала непомірну компенсацію за знесення її будинку.
Влітку 1928 року сталася аварія: під час ремонту верхній вагон зірвався і зіткнувся з нижнім, але люди не постраждали. Вагони були відновлені з нуля з покращенням комфорту і дизайну. У 1929 році лінію фунікулера продовжили на сорок метрів до Поштової площі та вулиці Революції.
В середині 1980-х років відбулася чергова реконструкція фунікулера під керівництвом архітектора Яноша Віга. На осінь 2008 року планувалася нова реконструкція з заміною несучої естакади і модернізацією освітлення, але економічний кризис завадив реалізації проекту. Нова спроба реконструкції була запланована на 2011 рік.
Станції
Верхня станція: розташована на верхній терасі Володимирської Гірки, що забезпечує панорамний вид на місто.
Нижня станція: розташована біля Поштової площі і Річкового вокзалу. Вона була відкрита в 1929 році під час продовження лінії фунікулера.
Технічні Характеристики
- Різниця висот між станціями: 75 м
- Довжина трас: 222 м
- Уклон: 18—20°
- Ширина колії: 1200 мм
- Рельси: Спеціальні РГ-41
- Вмістимість вагона: 100 осіб
- Сидячі місця: 30
- Тормоза:
- Колодкові пневматичні на ведучому шківі тягової машини
- Клинові автоматичні на кожному з вагонів
- Потужність тягового двигуна: 100 кВт
- Напруга: 440 В постійного струму
- Система управління: автоматична з можливістю ручного режиму
- Швидкість: 2 м/с
- Час руху: 2,5 хвилини
- Інтервал руху: від 4 хв.
- Пропускна спроможність: до 3000 осіб/год
- Радіозв'язок: на вагонах і в диспетчерській
- Час роботи: з 7:00 до 22:00 (з продовженням у деякі свята)
- Вартість проїзду: 8,00 грн (з 15.07.2018 р.)
Історичні та Експлуатаційні Факти
- Перший рейс фунікулера був здійснений у 1905 році.
- Фунікулер обслуговує близько 15 тисяч пасажирів на день.
- Річний пасажиропотік складає більше 6 млн осіб.
- Один вагон розрахований на 100 пасажирів.
- Загальна довжина канатної трасси – 222 м.
- Висота між станціями – 76 м.
- Фунікулер вважається найбезпечнішим видом транспорту.
Містичні Легенди
Згідно з легендою, на місці фунікулера колись проходила дорога, по якій князь Володимир намагався утопити ідола бога Перуна.
Місцевість отримала назву "Чортове берегище".
Також існують міфи про те, що на території фунікулера раніше проходили шабаші відьом.
Via Wiki & ChatGPT & Internet
Created/Updated: 09.09.2024