Ми і наші гени 🧬

🕺 Виводи для чоловіків

1. Якщо ви хочете передбачити інтелектуальні можливості свого майбутнього сина, зверніть увагу на інтелектуальний рівень батька своєї дружини. Це є показником, що інтелектуальні здібності будуть передаватися через материнську лінію. Чоловік отримує основні інтелектуальні риси від своєї матері і дідуся по материнській лінії.

2. Ваша дочка успадкує половину ваших розумових здібностей. Тож її інтелектуальний рівень буде подібним до вашого, проте з деякими відмінностями. Цікаво, що її сини будуть повністю "копіювати" ваші інтелектуальні риси. Це означає, що мати дочку — це можливість бачити свою генетичну спадщину в майбутніх поколіннях.

3. Ваші власні інтелектуальні здібності значною мірою зумовлені материнською лінією, особливо дідом. Це пояснює, чому інтелектуальний потенціал чоловіків відрізняється від потенціалу їхніх батьків і більш схожий на рівень інтелекту матері.

💃 Виводи для жінок

1. Ваш син, скоріше за все, успадкує інтелект від вашого батька. Тому, коли ви помічаєте його розумові особливості, пам’ятайте, що вони більше залежать від вашої родини, ніж від його батька.

2. Ваша дочка буде схожою на вас у вихованні та життєвих цінностях, однак її інтелектуальний рівень буде подібний до рівня її батька. Це цікава генетична особливість, яка показує, що дочці передаються риси батька, але виховання і вплив залишаються за матір’ю. Сини вашої дочки, своєю чергою, матимуть схожий інтелект на вашого чоловіка.

👵👴Старіння і нове розуміння тривалості життя

Збільшення тривалості життя стало важливим проривом сучасності, але його головний результат полягає не в тому, що старість триває довше, а в тому, що вона настає значно пізніше. Це змінює розуміння життєвих етапів: люди, яким сьогодні 50-55 років, можуть очікувати, що їх старість почнеться приблизно в 75-80 років.

Тепер вік 50 років не є точкою наближення до старості, а новим етапом зрілості. У цей період людина поєднує енергію, здоров'я та життєвий досвід, що робить цей вік одним з найбільш продуктивних у житті. За статистичними даними, пік щасливого періоду припадає на 65 років.

Люди, яким зараз 55-65 років, є першими в історії, хто може повністю скористатися цим періодом "нової зрілості". Раніше такого етапу не існувало, оскільки тривалість життя була значно коротшою, і люди старіли раніше. Протягом наступних десятиліть група людей у віці 50-75 років стане однією з наймасовіших вікових категорій у світі.

🫂Як скористатися додатковими роками активного життя

Для тих, кому зараз 50-55 років, старість почнеться не раніше 80 років. Це відкриває унікальні можливості для додаткових 25 років активного життя, які можуть стати найкращими роками у житті. Утім, важливо навчитися користуватися цим подарунком, адже передчасне прийняття старості може призвести до втрати цих цінних років.

Сьогодні для людей у віці 50+ існує можливість починати нові захоплення, здійснювати нові мрії, шукати нові кар'єрні чи романтичні можливості, подорожувати і насолоджуватися життям. Цей період може стати найякіснішим, оскільки він поєднує здоров'я, енергію і досвід, які раніше рідко зустрічалися в такій комбінації.

Фахівці радять зберігати активний спосіб життя, займатися спортом, розвивати хобі, підтримувати інтерес до навчання та пізнання нового. Адже тривалість життя зростає, але лише активний спосіб життя дозволяє максимально використати ці додаткові роки для самореалізації.

Отже, розуміння генетичних зв’язків, впливу спадковості на інтелект і нового етапу активного життя після 50 років надає нам можливість краще зрозуміти самих себе і своїх близьких, а також побудувати щасливе і насичене життя незалежно від віку. Прийняття своїх генетичних особливостей і відкритість до нових можливостей допомагає створити здорову і щасливу старість.

🧬 Ген

Ген — одиниця спадкового матеріалу, що відповідає за формування певної елементарної ознаки. Ген є ділянкою молекули ДНК, що містить інформацію для синтезу РНК. Процес зчитування гену і синтезу РНК називається транскрипцією. У деяких вірусів геном може вважатись також ділянка РНК. Існують різноманітні типи РНК, найвідоміші з яких матрична рибонуклеїнова кислота (мРНК), з якої в процесі трансляції зчитується інформація амінокислотної послідовності білку. Білки відіграють в організмі специфічну роль, яка може проявлятись в характерній ознаці. З цієї точки зору гени розглядаються як носії спадкової інформації, яка передається в результаті розмноження від батьків до нащадків. Експресія генів — це прояв активного стану гену в окремій клітині. Але не тільки мРНК закодовані в генах — існує багато видів некодуючі РНК, які не несуть інформацію про білок, але тим не менш вони представлені в ДНК у вигляді генів.

Наука, що вивчає структуру, функцію та спадкову передачу генів називається генетикою. Наука, що вивчає сукупність всіх генів, що локалізовані в геномі окремого організму, називається геномікою.

Існує кілька класифікацій генів:

• структурні — кодують синтез білків (по суті, це гени мРНК);
• гени тРНК — кодують синтез тРНК;
• гени рРНК — кодують синтез рРНК;
• регуляторні — контролюють активність структурних генів.

Ген як одиниця генетичної інформації забезпечує такі функції:

• зберігання спадкової інформації;
• керування біосинтезом білків та інших сполук у клітині;
• редуплікації ДНК і РНК (подвоєння генів під час поділу);
• репарації (відновлення) пошкоджених ДНК і РНК;
• забезпечення спадкової мінливості клітин і організмів;
• контроль за індивідуальним розвитком клітин і організмів;
• явище рекомбінації.

Успадкування генів

Ріст, розвиток і розмноження організмів базується на поділі клітин, тобто процесі, під час якого одна клітина ділиться на дві зазвичай ідентичні дочірні клітини. Цьому передує подвоєння кожного гена в геномі в процесі, що називається реплікацією ДНК. Копії створюються за допомогою ферментів ДНК-полімераз, які «читають» шаблонний ланцюг подвійної спіралі ДНК і синтезують новий комплементарний ланцюг. Оскільки подвійна спіраль ДНК тримається разом завдяки спаровуванню комплементарних нуклеотидів, послідовність одного ланцюга повністю визначає послідовність іншого, тому тільки один ланцюг повинен бути прочитаний ферментом, щоб створити точну копію. Процес реплікації ДНК напівконсервативной, тобто копії геному, який успадковує кожна дочірня клітина, містить один оригінал і один ново синтезований ланцюг ДНК.

Після того, як реплікація ДНК завершилась, клітина повинна фізично розділити дві копії геному і розподілити їх по двох клітинах. У прокаріотів — бактерій і архей — це, як правило, відбувається за допомогою відносно простого процесу бінарного поділу, при якому кожен з кільцьових геномів чіпляється до клітинної мембрани і розподіляється по дочірніх клітинах в момент, коли мембрани вигинаються, щоб розділити цитоплазму на дві обмежені мембраною порції. Бінарний поділ відбувається дуже швидко в порівнянні з показниками клітинного поділу у еукаріотів. У еукаріотів поділ клітин є складнішим процесом, відомий як клітинний цикл. Реплікація ДНК відбувається під час S фази цього циклу, в той час як процес поділу хромосом і розподілу цитоплазми відбувається під час фази М. У багатьох одноклітинних еукаріотів, таких як дріжджі, розмноження брунькуванням є звичайним явищем, що призводить до асиметричного поділу цитоплазми по двох дочірніх клітинах.

У організмів, що розмножуються статевим шляхом, спеціалізована форма клітинного поділу мейоз продукує клітини, які називаються гаметами або зародковими клітинами, які є гаплоїдними, або містять лише одну копію кожного гена. Гамети, що виробились в жіночих статевих органах, називаються яйцеклітинами, а ті, що виробляються в чоловічих — спермою. Дві гамети зливаються, утворюючи запліднену яйцеклітину, що містить диплоїдний набір генів: одну копію від матері та одну від батька.

У процесі мейотичного поділу клітин, може інколи траплятись генетична рекомбінація або кросинговер, в якому ділянка ДНК на одній хроматиді міняється місцями з гомологічною ДНК ділянкою на сестринській хроматиді. Це не має жодного ефекту, якщо алелі на хроматидах ті самі, але в іншому випадку призводить до пересортування пов'язаних між собою різних алелів. Менделевський принцип незалежного розподілення стверджує, що кожен із двох батьківських генів для кожної ознаки сортується незалежно в гамети: ті алелі, які організм успадковує для однієї ознаки, не мають стосунку до алелів, які він успадковує для іншої ознаки. Це насправді вірно тільки для генів, які не розміщені на тій же хромосомі, або принаймні розташовані дуже далеко один від одного на одній хромосомі. Чим ближче два гени лежать на одній хромосомі, тим більше вони будуть пов'язані в гаметах і найчастіше вони успадкуються разом. Гени, які розташовані дуже близько на хромосомі успадковуються разом, тому що вкрай малоймовірно, що точка перетину під час кросинговеру трапиться між ними. Це називається зчепленим успадкуванням.

Особливі гени

РНК гени

Хоча у всіх клітинних живих організмів гени закодовані в послідовності ДНК, існують деякі віруси, генетична інформація котрих закодована у формі РНК.

РНК-віруси вражають клітину, після чого одразу починається синтез білків безпосередньо з РНК за допомогою клітинного трансляційного апарату господаря. Процесу транскрипції ДНК в РНК не відбувається. Натомість ретровіруси під час інфекції спочатку «перечитують» РНК в ДНК за участю ферменту зворотної транскриптази.

Псевдогени

Геном, в строгому сенсі слова, вважають нуклеотидну послідовність, яка містить інформацію про функціональний білок. Натомість псевдогени є копіями генів, що не кодують функціональних білків. Поява таких генів часто викликана генними дуплікаціями та/або мутаціями, які накопичились без будь-якого відбору і втратили свою первісну функцію. Деякі, здається, все ж відіграють певну роль у регуляції активності інших генів. Геном людини містить близько 20000 псевдогенів.

Мобільні гени

Також відомі як транспозони і є мобільними геномними регіонами, які можуть вільно переміщатися по ДНК. Вони здатні самі себе вирізати з одного місця в геномі і переноситись в інше. Транспозони активні не тільки в клітинах зародкової лінії, як вважалось раніше, але і в попередниках нейронних клітин. Результати досліджень показують, що транспозони відіграють важливу роль, виступаючи як «креативний фактор» у геномі і здатні швидко поширювати важливі генетичні «інновації» в спадковому матеріалі.